Из-за детонации БК в НК в моей квартире выбило окна и все внутри порасхуяривало осколками.

Увы, таких квартир в городе очень много. А центр - в мясо.

Сегодня было очень много слёз.

О том, что случилось с городом в новостях не пишут, не писали о погибших и большом количестве раненых.

Только радости, что хорошо горело.

Я пытаюсь найти плюсы. Вставим новые окна, починим крышу, в квартире не будут жить русские.

Но, блять, ЭТО МОЙ ДОМ! ЭТО МОЙ ГОРОД, КОТОРЫЙ И ТАК НЕ ОСОБО БОГАТЫЙ. ОН НАХОДИТСЯ В ОККУПАЦИИ С ПЕРВОГО ДНЯ ВОЙНЫ!

В СОСЕДНЕМ СЕЛЕ НАХОДИТСЯ ВСЯ МОЯ СЕМЬЯ.

Когда сегодня говорили с родными, то маленькая сестра захотела со мной поговорить. Она рассказывала, что катается на велосипеде, что у них прохладно, смеялась…

А у меня ком в горле…

Мене бісить коли усюди пхають слова «котрі» «котра» у сенсі «які» «яка» прямо тригерить.
Зате приємно усвідомлювати що тепер мене вихарюють помилки в українській, а не в кацапській українізація єєєє

люди, не вбивайте себе,
вбивайте русню і буде вам щастя, людям - користь.

Я вижу людей. Людей поломанных, травмированных, злых, беспомощных, эгоистичных, зависимых, неблагодарных, асоциальных, безответственных. Какими бы мы не были, мы должны всегда нести в себе одну очень важную черту, которая не смотря на все вышеперечисленное - не позволит миру опуститься во Тьму. Эта черта - Человечность. Если Вам сейчас больно, обидно, до скрежета зубов, знайте. Мне не все равно на вас. Я не желаю вам зла. И если бы я могла прикрыть каждого из вас, обнять каждого из вас, я бы это сделала. Любовь и ненависть всегда были двумя антагонистами. Но любовь никогда не может трансформироваться в ненависть. Фраза о том, что «от любви до ненависти - один шаг» придумали люди, которые не хотят признавать наличие проблемы. Если вам нужна помощь, чтобы Вас кто-то выслушал. То я здесь. Я рядом и я готова помочь. В моём мире идеальном мире, не смотря на различия, люди принимают друг друга такими, какие они есть. Они уважают индивидуальность и отличное мнение. Радикализма нет. Людям интересна планета и они заботятся о ней. Мы все живем в гармонии.

Помните, любовь начинается с себя!

А ещё, вот ссылка на интересный подкаст:

open.spotify.com/episode/53Jhy40Tn3HhyX8E58iEvN?si=d6ewK7fGREuceX39YN1c0Q

бути переселенцем - це як жити не своє життя.
це постійно бути поза зоною комфорту та звикати до усього нового. хоч воно й тимчасове.
це не мати власної кімнати.
це не мати власних речей. або мати їх, але десь дуже далеко.
це жити з людьми, з якими тобі не хочеться жити. і постійно домовлятися. і знаходити компроміси. і постійно через це дратуватися.
це витрачати більше ніж заробляти. або дуже впритул. бо у більшості випадків тобі треба купити щось, що коштує дорожче. або у тебе вже є, але за сотні кілометрів. це витрати на людей, яких ти опікуєш, як тут і зараз, так і там, на передовій.
це постійно бути далеко від близьких та друзів. та коханої людини. і постійно відчувати самотність та відсутність людського тепла.
це постійно думати, що ти чогось не знаєш.
це майже не мати власних речей, бо треба ділитися з тими, хто цього потребує.
це постійно жити в телефоні.

це дуже важко.
і дуже набридло.
можна вже мене просто чимось в'їбе, будь ласка?

чому я хочу повернутися в Україну попри війну?
бо вдома й стіни помага

Через сутки я буду в Украине, через сутки я буду с тобой 🇺🇦 ❤️

ми змінюємо це середовище із людей, які нічого не знають у цьому житті, окрім як жити за правилами.
що якщо я тут, щоб навчити думати хоча б когось, щоб навчити діяти хоча б когось.