kresnik
kresnik
MondayMorning

Це фото з останньої плівки дуже подобається.

Так хочу жити! Максимально наповнено. Бути якомога більше часу на вулиці, з людьми, з природою.
А ще дуже хочу працювати. Стільки ідей, бажань. Хочеться реалізовувати!
У відкритому вікні відчувається запах весни, то ж, певно, це мене і пробуджує з зимової сплячки.

0
Polaris
День напоминание. День правды и чистоты взгляда на реальность.

Помнить, что закончить войну, поклонение смерти, можно только через поклонение, почитание, прославление и возрождение жизни. Все ради жизни. Бороться ради нее, жить ради нее.
0
MondayMorning
Якщо розповісти мою історію, то останні пару днів перед початком я вже геть погано спала, пунктиром. Тому о 5 ранку я все чудово чула. Наче чекала цього. З першим вибухом я підірвалась з ліжка і так сиділа декілька хвилин з одним словом в голові на повторі "війна.війна.війна.війна". Потім схопила телефон, а там в групі по медичній підготовці всі почали писати назву района або міста і слідом слово "вибух". Я побігла у ванну, сіла на підлогу і почала дзвонити, тримаючи руку з телефоном іншою рукою, бо через тремор не могла його втримати. По телефону друг сказав, що вони з родиною грузять речі і будуть їхати у бік Львова. "Збирай речі, в тебе є 10 хвилин і виходь на вулицю.". Далі смішне. Я забігла в кімнату сусіда, почала його будити зі словами "хутко вставай, почалась війна, в тебе 10 хвилин на збори, нас заберуть". На що він мені відповів "та я ввечері потягом поїду". Далі дорога в машині з малою дитиною 24 години. Повна тиша в салоні і тільки радіо, яке передає що житомирська траса під обстрілом, по якій ми їхали. Врешті Львів, 3 доби без сну і їжі, переодичне бігання в підвал під сирену. Але я безмежно вдячна всім людям, які були поруч зі мною в цей найстрашніший час в нашому житті.
0
swamprunner7
4
Miaoo
Все соц сети заполнены воспоминаниями о первых днях войны, каждый делится своими личными историями и кадрами. Я смотрю всё подряд, впитываю фото и видео, возвращаясь во времени.
Я почти не видела происходящего в стране первые несколько недель потому что у нас сразу пропала связь и мы жили в погребе, оказавшись на линии столкновения. Подняться наружу можно было только глубокой ночью, когда бои затихали, конечно же без фонариков, и очень тихо, на случай, если совсем где-то рядом могут оказаться вражеские войска. Со двора было видно полыхающий горизонт Харькова, вспышки и грохот, и мне никогда не было настолько страшно. Мне больше всего хотелось бы никогда всего этого не видеть и не слышать, не жить во время войны.
1
swamprunner7

The Handsome Family - Far From Any Road

sashacry
я будто ничего не чувствую. но надо отдать должное, наступила фаза маниакальная - я отпустила этого женатого мудака морально и мне стало легче жить работать и так далее. но мне теперь очень сильно нужно получить новые эмоции. хотя потрахаться именно с ним я бы не отказалась. но однако - он типичный. ничего необычного в нем нет, кроме денег и самого в мире вкусного парфюма. но тянуло жутко к такому) такие дела. не знаю на самом деле, что в жизни моей может измениться и в какую сторону. главное держать при себе спокойствие. и я кстати записалась наконец-то к врачу.
0
nord
22.02.23
Больше вопросов, чем ответов…
0
random
windhead
Каша в голове начала утрамбовываться с выходом на работу. Компания большая, зарплата вкусная, ехать час. Область деятельности интересная. Хороший офис в БЦ-башне, где есть кафетерий и свой кофе-поинт. После испытательного будет ДМС. Да, задачи однотипные, но каждый проект индивидуален по-своему.

Коллектив только говно. И начальство.
0
random
swamprunner7
random