random
aineese
Спасибо тем, Кто в меня не верит.
Майк умер.
Группа Кельтов распалась.
Мной воспользовались.
Год неплохо так начался, м?

Пытаюсь продвигать свой бренд, прям изо всех сил пытаюсь. Столько идей, столько возможностей, которые Я.НЕ.ХОЧУ.УПУСКАТЬ.! И снова старая песня, как заевший патефон — ну чо ты фигнёй маешься?; тебе нужна Стабильная Работа!; ты тратишь свои деньги и силы в пустую; да, классная вещь, но НИКТО У ТЕБЯ ЭТО НЕ КУПИТ…. Ааааааааа!!!!!….

Даже вот сейчас — разговаривала с мужем по телефону, пока нахожусь в командировке, мол вот, я сделала маску дракона из кожи, думаю доработать его до костюма, а лучше два и чтоб мы вместе пошли вечером по центру в этих костюмах, раздавая мои визитки, ну? Хорошая реклама? Люди обратят на нас внимание, может кто то захочет сфоткаться. Я расскажу о себе большому количеству разных людей! И какую поддержку я получаю в ответ? Ну, такое, мне кажется это так себе будет выглядеть, зачем мается фигней.
Баааааа…!!! Хочется орать, рвать и метать…

Видимо, в очередной раз надо бы убедится, что НикомуНельзяДоверять. Можно положится только на себя.
Ну и пусть, даже если не выгорит эта идея, я ведь хотя бы попробовала, так ведь..??

Алекс озабочен только темой денег. Все, абсолютно все наши разговоры заканчиваются тем, что столько и столько надо зарабатывать, чтобы столько могли откладывать в кубышку а потом через лет десять купить квартиру, без мам, без пап и без кредитов. И я не приукрашиваю, Абсолютно все разговоры. Ну либо мы завтра выиграем в лотерею. Сколько бы раз я ему об этом не говорила, меня как будто не слышат. И это меня очень сильно ранит. Плевать я могла на мнение чужих людей! Но мой муж, моя семья, которую я сама себе выбрала, катится куда то к чертям.
Потому что для меня будет лучше шить костюмы из ткани для ролевиков и анимешников, продавая их в один момент и за дорого, чем креативить с кожей, создавая каждый раз новые формы сумок, делать аппликации или маски. Хотя я вообще ни разу не швея и никогда на неё не училась. Я училась работать с мехом и кожей и второе мне более чем привлекательно.

4 месяца осталось до окончания контракта, я должна успеть подготовить свой первый каталог для презентации себя миру.

Одна, все одна должна тащить на себе.
Если не я, то кто?
5
swamprunner7
свеееет

тут довольно хуёво йобнули энергетику харькова, спустя два дня саммер снова жив

а русня идёт нахуй, гореть вам до конца жизни в собственном соку
2
ps
Знайомство.
Тут буде або позитивне, або цікаве. Для мене.

Привіт, читачі. Привіт, summer- breath! Привіт, мамо 😂!

Дякую всім за можливість 🤗!

До речі, я- Марунько!
homewhereibelong
Ból zrozumienia utraty
Є всі шанси, що я залишилась без партнера. П'ять з половиною років стосунків горять останні пів року, чи тліють… Чи що вони там роблять я не знаю.
Навіть не можу слова зібрати до купи. Просто фонове відчуття, що я просто заміна торби, яку тягнути важко, а викинути не хочеться. Зрозуміло, що це тільки в моїй голові та й всіма можливостями буду шукати тому підтвердження.
Наприклад, те, що він так і не перепросив, що в черговий раз обрав пограти з друзями, а не подзвонити мені. Те, що вів діалог піздос як, двічі кидав трубку та вимкнув мобільний. Те, що зайшов в телеграм, після того, як кинула посилання на психологів, але навіть не зайшов в листування. Те, що не відповів, коли я вирішила переступити себе та передзвонити.
Для нього такі речі нічого не значать, для мене вони значать все. Він не почує цього та буде вважати, що то дурня, а я — розуміти, що мої почуття знецінюють.
У мене немає інструментів, як спонукати його дзвонити мені частіше та спілкуватись, у нього — бажання того робити.
І все це можливо відбувається тільки в моїй голові, а він все це бачить абсолютно інакше. Але у мене немає змогли донести свої думки. Останні пів року я не впізнаю свої стосунки та з кожним днем стає все гірше. І краще, судячи з усього, вже не буде.
swamprunner7
4
homewhereibelong

Досі не обзавелась п'ятибуком, тому вирішила зробити собі звичну ще рік тому штуку.
Закину запитання, аби не загубити й почну з відповідного дня, нехай вже навіть пройшов тиждень лютого.

homewhereibelong
Czy znajdzie się coś gorszego? Oczywiście
Вітайте вчергове безробітну людину. Це вже третя моя робота в Польщі. Якщо робити для себе певний топ, то вийде щось схоже на:
3. Bonprix
Абсолютне собаче лайно, де ти маєш мати швидкість грьобаного автомата, щоб робити план. Текучка там неймовірна, а сама робота до блювоти одноманітна.
Протрималась місяць й радісно дізналась, що не подовжують умову.
2. Compin Polska
Завод, де працюю зараз. Непогане, немає мінімальних норм конкретно на моєму робочому місці. Та й сама робота не надто складна та не така монотонна, як складання ганчірок на Бонпрікс.
Але йобаний графік. Я прийшла на дві зміни 5\2 по 8 годин. Ідеальний варіант для мене. Буквально за тиждень чи щось біля того змінили на три зміни по 8 годин 5\2. Додалась нічна зміна, що виносило мене з життя, з відносно адекватного морального стану та зі спілкування з малим. З початку року вони вирішили зробити ще гірше: 12 годин, 3\3. Три зміни в день (6:00-18:00), три вихідних, три в нічну (18:00-6:00) й три вихідних.
Три нічні підряд по 12 годин я просто не вивозила ніяк. Ще й малий часто сам вдома сидіти мав, бо мама теж працює по змінах.
Зате umowa o prace.
1. Z pieca rodem
Пекарня-кондитерська, де працювала на касі вже через тиждень після евакуації в Польщу. Щоправда, працювати в суботу не те щоб мене надто тішило, але всього 8 годин, максимально немонотонна робота й можливість пожувати якісь смаколики.
З мінусів - umowa zlecenia, що означає жодних виплат за лікарняні та неможливість брати оплачувані вихідні.

Тепер буду шукати нові варіанти та поповнювати свій перелік робіт, які спробувала. Досвід такий досвід.
swamprunner7

Korn - Somebody Someone

homewhereibelong
Fredrik Backman «Björnstad»
Через тиждень кінець місяця, а я й досі не доколупала першу книгу цього року. Постійно немає то часу (кляті нічні зміни й клятий графік в цілому), то сил, то просто умовний Ютуб чи Інстаграм відкривається швидше.
Здужала всього 35%, тож залишилось читати ще близько восьми годин, якщо вірити Rork.ua. Причому не сказати, що мені ледь йде тому, що не подобається. Як тільки роблю той самий "перший крок" і починаю читати - прекрасно, поїхали.
Все ще не дійшла до зав'язки головного конфлікту, але, судячи зі стрімкого загострення пристрастей, пружина ось-ось вистрілить чимось цікавим.
Не дивлячись на те, що хокей взагалі не моя тема, як і будь-який спорт, Бакман все ще пише достатньо легко й невимушено, аби їхати текстом на великій швидкості та знаходити для себе нові сенси. Так, ця книга точно для мене не ввійде в десятку найкращих або навіть топ 3 автора, але щось в ній є. Історія про шалене кохання, мрію і біль. І все це стосовно справи всього життя. Справи, що об'єднує й тримає ціле місто.
reflechir
Моя колега сказала що нещодавно ходила до гадалки і заплатила їй за сеанс 1300 грн… навіть не знаю як на це реагувати
Виявилось що вона ходить до неї кожні 5 років (це був 3 раз)
Так от, нагадала вона їй що війна буде ще пару років і що у кінці росія скине ядерну бомбу на донбас шоб "не достався же він нікому" і спортити родючу землю

дуже цікаві передбачування, але я слава богу в цю хуйню не вірю

тим не менш, все рівно неприємний осадочок лишився… нашо таке взагалі говорити?
2
MondayMorning
Новина роз'їбала. Ще від Дніпра ніхто морально не відійшов, тепер Бровари.

Після Дніпра, в принципі, віра трохи похитнулась, з'явився страх.
2
nightdawn
Внезапный переезд в Одессу из-за того, что нет денег платить за квартиру - не совсем то, чего я хотел этой зимой. Но альтернатив нет, увы.
2
swamprunner7
2
domlavand

Вчера был снова велосипед. Было тепло. И я могла кататься нароспашку.
Я съела немножко шоколадки, вкуснющих бутербродов и суп.
И всё было очень хорошо.
А потом был Дима. Наверное, я себя убедила, что мы всё ещё вместе. Мы созванивались, было всё очень тепло, была любовь. И в то же время эта та неделя была очень тревожной, с частыми паническими атакам. Мне было страшно, что Дима больше не любит. Он сам почти никогда не звонил. Зарегистрировался в пьюр. И я очень боялась, что теперь я где-то на задворках памяти и бог ещё знает чего. Я понимала, что даже просто жить так не могу. Что я схожу с ума. Это было так невыносимо. Я плакала так часто, что ещё чуть-чуть и случился бы второй потоп. Я сходила с ума, когда он не отвечал на мои сообщения. И думала уже о том, что он не берет трубку из нелюбви ко мне. Словом. Это было ужасно. Просто ужасно. И я понимала, что не смогу смотреть на то, как он будет любить кого-то ещё. Пока мы тут разбираемся в наших отношениях. Что это будет влиять на меня. На мои мысли и действия. Я не смогу излечиться. И воскреснуть?
Я предложила ему вариант быть вместе, но решать наши проблемы в отношениях. Постепенно, бережно. Я чувствовала, что смогу. Мы были бы вместе (что дало бы мне опору и уверенность) и занимались бы нашими отношениями.
В этой истории было чувство, что это я во всем виновата. Мне так казалось. Судя по тому, как я просила, уговаривала. Мне было ужасно тошно от себя. Но мне казалось, что это ничего, ведь я люблю. Мне казалось, что за любовь стоит бороться. Но Диме всё это не подошло. И я просто, честно признаться, опустила руки. Мне стало так больно. Что я одна взвалила на себя эти отношения. И пытаюсь их реанимировать. Пытаюсь за них бороться. И я почувствовала, что одной мне очень тяжело. И я больше не могу нести это полусдыхающее и просить Диму помочь мне. И я бросила это. Я удалила всё. И всякий раз теперь, когда я чувствую, как из под ног уходит земля, я вспоминаю Димины слова. Вот он говорит на меня "припизженая". А вот он рассказывает своему другу, как классно он пообщался с девушкой, которая скинула ему свою вагину, а я иду и не знаю, куда себя деть от стыда. А вот я в очередной раз ухожу на мост через шоссе. Смотрю вниз и думаю, почему я всё ещё не скинулась отсюда. А вот я провела всю ночь на поле, где замёрзла просто до чёртиков. И всё это об одном. О том, что.
Я где-то в абсолютно не важном. Как и сейчас. Видимо в его плоскостях я не стою ничего. Может, и мне тоже стоит обесценить эту валюту.
Я хотела быть с человеком, который бы меня не обидел, не предал, не унизил, не кричал, не оскорбил. Я хотела видеть, что стою того, чтобы за меня тоже хотели держаться. Похоже, мои мечты неосущесвимы.

2