Не можу зібратися та написати про все, що зараз відбувається навколо. Така собі драма-квін, що зібрала двох чуваків, що мають до мене почуття й тішу самооцінку. Знову.
Чим далі це все тягнеться, тим дивніше виглядає і тим гірше виглядаю у цьому всьому я. В принципі теж без змін, порівняно з тим, що було років… вісім тому?
Минулого разу я все розписувала, всі відчуття та емоції, копирсалась в них щоденно, тому й записи вела регулярно. А зараз намагаюсь не думати, не аналізувати зайвого, не планувати майбутнього. Буде як буде. Не одне, так інше, що переживати передчасно?

Єдине важливе, що хочеться самій собі зазначити - при зустрічі нічого не "тьохнуло", було рівно, спокійно й трохи ніяково. Ну й відчуття дому та комфорту було тільки з однією людиною.
Дарма не писала почуття, от дуже дарма. Треба надолужувати, думаю, та знову прослідковувати. Та й повертатись думками й відчуттями, хоча б якось, теж не завадить.

22.09
Відчула себе одинокою. До Ж. приїхала ще одна сестра, вони грали в настолки й оце все, тому не спілкувались особливо довго. Відчула себе трохи… не знаю, покинутою? Ну радше так, якось звикла бачити його повідомлення протягом дня, особливо коли довго не беру в руки телефон. А тут оп і немає. Таке.
Поговорили з С., його зачепила вся ця історія, яку я висвітила щодо фоток. Але каже, що все окей, він розуміє. Щасливий, бо я от ні бельмеса не розумію, якщо чесно.
Жартували жарти, але звичайно вайби від нього зовсім інші, жодного флірту та підтекстів. Сумненько.