41. Улюблений перекус під час читання?
В принципі таких варіантів безліч, починаючи з сухариків чи насіння, а закінчуючи фруктами й канапками. Але обов'язковий атрибут – якийсь напій. Найчастіше кава або чай, але сік чи компот теж підійде.

42. Улюблений поза для читання?
Я люблю читати сидячи на дивані, лежачи в ліжку (хоча тут є варіант занадто швидкого засипання) або розвалившись у кріслу-мішку. На жаль, останнє залишилось в України.

43. Природне чи штучне освітлення для читання?
Будь-яке, аби було добре видно книгу. Власне, зараз здебільшого читаю електронні книжки, тому маю підсвітку з телефону.

44. Читати дома чи на вулиці?
Де завгодно. Я читаю по дорозі на роботу чи з роботи, у транспорті, у чергах, перед сном, під відповідний настрій… Це доволі непогана звичка, адже таким чином маю змогу читати багато книжок за рік.

45. Чи читаєш на інших мовах?
Зараз планую почати читати польською. Вже мала такий невеличкий досвід – Ніла Геймана з його Книгою кладовища, але далі десятої сторінки діло не пішло. Власне, з самим автором у мене є певні проблеми, тому не здивувалась.

46. Швидкочитання так чи ні?
Не дуже розумію концепт швидкочитання. Я читаю задля насолоди, як один із варіацій хобі, навіщо мені прискорювати цей процес?

47. Яку книжкову серію хочеш завершити цього року?
Було б непогано дочитати серію книжок про Корморана Страйка, але не впевнена, що до кінця року дам цьому ради. Скоріше всього це буде вже історія на наступний рік.

48. Вихід якої книги очікуєш?
Vaesen Nordic Horror RPG хоча б вже російською, бо українське НРІ-ком'юніті зовсім плаче у кутку.
Це книга правил настільної рольової системи Vaesen з міфічними істотами і всілякими такими приємностями.

49. Улюблений книжковий блогер?
Мені дуже подобається стиль каналу Ksenia Kellerman, окрім цього вона доволі цікаво розповідає про гарні книжки. Дивлюсь практично всі її відео.

50. Яке відео на booktube, сподобалося за останній час?
Канал Палає не можна віднести безпосередньо до букт'юба, але їх книжковий клуб робить тепло мені на серці. Дуже рекомендую всім, хто ще не дивився. Буквально кожне відео – це просто книжкова знахідка.

36. Улюблена екранізація?
Буду дуже передбачуваною і назву Гаррі Поттер і філософський камінь. Крім того, просто не можу не згадати фільм Імла по Кінгу.
Якщо говорити про Кінга, то я максимально обожнюю акторський склад фільму Мізері. Кеті Бейтс у ролі Енні Вілкс – це просто те, що ми мали отримати.

37. Фільми по книгах чи серіали по книгах?
Книги. Я віддам перевагу саме цьому варіантові.

38. Яка книга терміново потребує екранізації?
Не знаю, у мене немає потреби в екранізації, тому що моя фантазія круто працює сама по собі. А подивитись чужу інтерпретацію якоїсь книги у мене поки що не виникає бажання. Або інтерпретувати щось самій також не хотіла б.

39. Купуєш книги для колекції?
До війни купувала. Зараз у мене є певні проблеми з цим питанням, тому що страх обживатись такими речами залишився. В голові крутиться це кляте «а як що трапиться, ти ж не зможеш забрати їх». Тому зараз переважно купую електронні.

40. Віддаєш книги на благодійність?
Попросила партнера віддати всі російськомовні дитячі книжки у якийсь центр, або виставити безплатно на OLX. Це поки що перший мій досвід в цьому напрямку.

Настрій зробити ще один (насправді не один) запис про книжки. Тому хто я така, щоб собі в цьому відмовляти.

31. Серія чи одиничні книги?
Колись мені дуже подобалось читати книжки серіями. Зараз я втомлююсь, коли постійно в одному і тому самому контексті, тому читаю книжки в серії з великими проміжками.

32. Яку книгу ти любиш, проте не розповідаєш про це?
Не знаю, у мене немає якогось сорому через те, що я читаю і люблю.
В підлітковому віці мені подобались Сутінки та Голодні ігри, але я про це завжди казала і тоді не мала великого читацького досвіду, а отже ні з чим було порівнювати.
Мені не дуже зрозуміло, чому дехто соромиться книжок, що читає, тому що у нас різні смаки, контекст та вимоги до літератури.

33. Популярна книга, яка не сподобалася?
Насправді таких немало. Можливо, ми познайомились не в той час і не при тому досвіді, але перераховані далі книжки я навіть не дочитала.
Добре бути тихонею Стівена Чбоскі викликала скоріше нудьгу, аніж зацікавленість принаймні фільмом. Абсолютно пуста історія, яка можливо зацікавить підлітків (бо головні герої саме тієї вікової категорії), але взагалі не моя література.
Дружина мандрівника в часі для мене просто відразливе читво, яке хочеться жбурнути з балкона. Але читала в електронному варіанті, тому просто видалила і забула. Можливо фільм краще і без романтизації очевидно нездорових відносин.

34. Книга, яка змінила твоє життя?
Обожнюю вираз «Життя змінює не кожна прочитана книга, але кожна десята». Вже не пам'ятаю, де я його почула чи прочитала, але воно неймовірно влучно відповідає на це запитання.

35. Яку книгу ти не любила в школі?
Всі, що були прописані шкільною програмою, здається. Не любила «обов'язкове читання», а зараз наздоганяю класику.

26. Улюблена книжкова пара?
Не знаю, якось немає такої… У книжках практично немає здорових стосунків, банально через те, що за ними не цікаво спостерігати – вони просто нудні.
Колись подобалась пара Ессіорх і Уліта з Мефодія Буслаєва, але вони також не мали класних і здорових відносин.

27. Улюблений книжковий лиходій?
Чи можна рахувати за лиходія Кроулі з Добрих передвісників? Бо якщо можна, то всі можливі титули я б віддала саме йому.

28. Улюблена книжкова пригода?
Будь-яка пригода? Дуже туманне питання, бо в кожній книзі, тим паче пригодницькій, маємо різні пригоди та ситуації.
Улюбленої немає, але люблю, коли цікаво.

29. Улюблений книжковий світ?
Світ, до якого я повертаюсь знову і знову – це всесвіт Гаррі Поттера. Але чи можна його назвати улюбленим?..
Мені подобається і Дискосвіт Пратчетта, і темна Країна Лавкрафта, і дуже багато всього. Кожен всесвіт, в який я поринаю залишає певний шматочок по собі на згадку. І це справжня магія.

30. Улюблене читання в дитинстві?
Я любила дуже різні книжки. У мене була ціла бібліотека з різними історіями, шкода, але повністю російською мовою. Навіть придуркувату «Королівство кривих дзеркал» читала.

21. Улюблений книжковий/навколокнижковий предмет?
Різноманітні читники (польською це саме сzytnik) – блокнот зі списком книжок і в принципі це така саме книжкова аналогія bullet journal.
Власне, ще «сzytnik» – то електронна книга і цей гаджет теж мені сильно до вподоби. Шкода, зараз не маю його.

22. Якою закладкою користуєшся зараз?
У мене з України залишився набір магнітних закладок, тому користуюсь ними. Але в принципі я більше читаю електронні книжки.

23. Найдивніша річ у якості закладки?
Туалетний папір рахується? Ще був шнурок від зарядки, картки, листочки від будь-чого, ручки та олівці.

24. Товсті книги 600+ чи звичайні 250-300 сторінок?
Не знаю, я читаю різні книжки. Не роздивляюсь об'єм коли вибираю, що читати наступним. Якщо книга кльова і повністю захоплює, то її можна прочитати і за тиждень.

25. Книги з ілюстраціями чи голий текст?
Залежить від книги і того, чи дійсно необхідні в ній ілюстрації. Комікси люблю дуже, але звичайні книги не вибираю по наявності/відсутності картинок.

16. Топ 3 улюблених жанри?
Не впевнена, що в мене є якийсь топ чи взагалі улюблені жанри… Все залежить від настрою, конкретних книжок і того, що хочу отримати від прочитаного.
можу назвати жанри, які найчастіше зустрічаються в моєму списку до читання: пригоди, нон-фікшн, романи і фентезі.

17. До якого жанру ніколи не доходять руки?
Під «не доходять руки» точно мається на увазі жанр, який хочеться почитати… А я зазвичай і читаю те, що хочеться та до чого лежить душа.
Окей, нехай тут будуть детективи, тому що я постійно думаю щось в дусі «Треба почитати Агату Крісті чи Ю Несбе», але якісь книги так і не додаються.

18. Читаєш поезію?
Ні, це абсолютно не моє.

19. Нон-фікшн, так чи ні?
Звичайно, в тому році переважна кількість прочитаних книжок було саме в цьому жанрі. Сценаристика, психологія, виховання… Тем вистачало.
А в цьому році просто не можу читати нон-фікшн. Це якась частина життя, яка залишилась за межами 24 лютого.

20. Книги для дітей (middlegrade 8-12)?
Враховуючи те, що я маю хлопця восьми років поруч із собою, то такі книги звичайно є в моєму інфопросторі. Як в аудіоформаті, так і в паперовому.
Нічого не можу сказати на цей рахунок, бо не цільова аудиторія. Деякі подобаються більше, деякі – менше.

11. Перша книга, яку прочитала в цьому році?
Я почала цей рік з дитячої книги Джоан Ролінґ «Ікабог» та поїздки до Львова. Таке відчуття, що це сталось в якомусь паралельному вимірі чи іншому житті.

12. Остання книга, яку ти прочитала?
«Кімната» Емми Доног'ю стала останньою прочитаною книгою на цей момент.
Вона написана від імені п'ятирічного хлопчика, який знаходиться разом з мамою в кімнаті маніяка. Цей чоловік викрав Ма вісім років тому, закрив в цій кімнаті та регулярно ґвалтує. Власне головний герой, хлопчик, на ім'я Джек – син ґвалтівника і жертви. А найголовніше – він ніколи не виходив із цієї кімнати та не вірить в реальність світу за її межами.

13. Остання серія, яку закінчила читати?
З серіями останнім часом в мене не ладнається. В принципі, я почала читати деякі, але запалу прочитати всю серію одразу не знаходиться.
Перечитувала Гаррі Поттера от… рахується?

14. Остання придбана книга?
Зараз я не купую паперові книжки, бо знаходжусь в іншій країні, але останні, що купувала ще в Україні – «Моя тетушка - ведьма» та «Девять жизней Кристофера Чанта» Діани Уінн Джонс.
Останні ж електроні покупки були наступними: «Мандрівний замок Хаула» все тієї ж авторки та «Я бачу, Вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка.

15. Яку книгу можеш порадити прочитати всім?
Ніяку, тому що ми всі різні та не існує ідеальної художньої чи нон-фікшн книги, що однозначно підійшла б кожному.
А от що стосується наукових чи підручників, то тут зовсім інша справа. Як мінімум шкільну програму непогано було б знати і прочитати.

Не хочу читати новини. Здається, просто не витримаю ще більше болю. Тому просто день другий.

6. Чи користуєшся підпискою на книжкові сервіси?
Як я вже казала вчора – так, я люблю підписуватись на різні сервіси. Зараз в мене діє підписка на Yakaboo через те, що якихось прямих аналогів (з приблизно таким самим обсягом доступних книжок) колись улюбленого MyBook так і не знайшла, а приносити гроші русні не збираюсь.
7. Інтернет-книгарні чи фізичні?
Будь-які, просто для різних потреб і станів.
Фізична книгарня – це завжди певна атмосфера, моральне розвантаження і натхнення. Не обов'язково навіть щось брати, це просто ніби… місце сили.
Онлайн-шопінг це про мобільність, швидкість та, чого вже брехати собі, вигідніші ціни.
8. Чи купуєш книги через обкладинку?
Через обкладинку звертаю увагу на книгу, шукаю інформацію та додаю до списку. Але не купую паперовий варіант, тільки електронну. Якщо розумію, що буду перечитувати – тоді можу включити до "кошика".
9. Чи купуєш хороші книги, але з поганою обкладинкою?
Оооооо, дурнувата обкладинка прекрасної книги – це дійсно мій біль. З одного боку розумієш, що будеш перечитувати ще не один раз, а з іншого – якась гидота на поличці.
Я завжди вірю в краще і чекаю якіснішого перевидання.
10. Чи купуєш погані книги, але з красивою обкладинкою?
Як не дивно, але такий досвід маю. В мене був великий пунктик – хотіла зібрати всього Кіза через просто неймовірні обкладинки. На жаль, далеко не всі ті книжки дійсно заслуговують хоч краплі цікавості. Тож гарна поличка перемогла критичне мислення в цьому плані.
Зараз це здається якимось дивним, бо дуже змінився контекст. Та й я сама.

Хочу якимось чином мотивувати себе… хоча б на щось. Тому почну щось типу марафону книжкових питань. Буде що писати, буде про що подумати… Яке-не-яке заняття, окрім нескінченного читання та лупання в соціальні мережі.

1. Тверда чи м’яка обкладинка?
Будь-яка. В мене взагалі немає ніяких "забобонів" щодо обкладинки з того моменту, як приїхала у Польщу. Так би мовити, зрозуміла всю красу та функціональність м'якої обкладинки.

2. Суперобкладинка надягнута чи знята?
В процесі читання завжди знімаю, бо вона мені заважає. Але після того – знову надягаю, навіть якщо просто лишаю біля ліжка чи на столі.
Хоча якщо є вибір, то куплю книгу без суперобкладинки. Тут розуміння нахіба воно треба так і не з'явилось.

3. Букіністика чи нові видання?
Тут на першому місці однозначно нові видання. Я не те щоб поціновувачка букіністики. Але якщо немає жодних опцій, то можна походити букіністичними магазинами.

4. Електронні книги - так чи ні?
Електронним книгам не «так», а «ТАК». Я підписуюсь на різноманітні сервіси, купую електронні книжки в магазинах і взагалі дуже сильно популяризую саме таке читання. Окрім однозначної екологічної переваги воно має ще один класний плюс – тобі немає потреби везти з собою тяжкі коробки. В умовах війни це виявилось не аби якою перевагою.
Так, я евакуювалась з трьома книгами за плечима. Хотіла брати більше, та це викликало справжній скандал.
Тому мобільність – це не розкіш, це дійсно хороший підхід до читання.

5. Аудіокниги - так чи ні?
Слухати аудіокнижки я почала роки два назад. Тоді ще російською, маючи підписку на MyBook. Не могла без цього ні ходити в душ, ні мити посуд, ні готувати.
Остання аудіокнига російською була в моїх навушниках у березні. Пару днів тому я все-таки вирішила спробувати аудіокнигу українською. Встановила абук і почала з безкоштовної, аби зрозуміти, чи зможу так само добре "співпрацювати" з контекстом, чи буде так само зручно. Тим паче художні книжки я частіше все ж читала, а не слухала.
Зараз ми з Собакою Баскервілів обережно занурюємось в історію Шерлока Холмса, з якою я знайома, як не соромно визнавати, тільки через серіали та попкультуру. Поки що все більш-менш(завдяки неймовірному начитуванню від Сергія Бойка).

Цього року у мене не виходить читати нонфікшн, ніяк не лізе. Торік у мене було прочитано доволі багато такої літератури, як на тему сценаристики й фемінізму, так і якісь більш узагальнені. З художніми тільки ніяк не складалось.
2022 же навпаки став для мене роком художніх книжок.
Таке відчуття, ніби читати щось інше просто не має сенсу. Для чого всі ті мрії, коли твоє життя може зламатись за якісь кілька годин, зруйнується вщент і тобі знову доведеться вчитися жити це життя заново.

Питання в тому, яким може бути майбутнє і чи варто витрачати час на ці всі книжки, на знання, які так тісно пов'язані з мовою. Як показало життя – треба мати якісь навички, що не пов'язані з мовою. Але в мене таких немає. І книжок на подібні теми теж немає.
Тому з головою поринаю в чуже життя, живлюсь історіями інших, нехай і вигаданих, людей та уникаю думок про реальність, про майбутнє, про те, що половина прожитого мною життя просто втратила свій сенс…

Очікувано, що зараз книги читаються ну дуже повільно. Особливо з моїм умінням підбирати акурат те, що викликає неоднозначні емоції і тригерить.
Зараз читаю «Інтернат» Жадана і настільки повільно продираюсь між рядків, настільки болісно, тривожно… Історія не просто актуальна і на часі, вона буквально має бути прочитана кожним. Найголовніше питання, яке майорить на фоні: чи можна в умовах війни вважати себе непричетним до того, що відбувається, лишатись "аполітичним" і "ні за кого". Можливо, для когось історія буде про щось інше, бо ж кожен з нас має свій досвіт та особливості світосприйняття, та для мене головний герой Паша – це буквально відлуння слова «вибір».
Але найдивовижніше в цій книзі – вміння автора писати так, що читати практично фізично боляче, але відірватись просто неможливо.

Дивно читати про війну та буквально бачити й чути її "у прямому ефірі". Щиро вважаю, що кожен, хто поїхав з країни, аби врятуватися чи врятувати сім'ю, дітей тощо, просто зобов'язані прочитати цей роман. Аби мирний пейзаж за вікном не вводив нікого в оману, бо жоден з нас не повинен забувати ні на мить – війна ще триває.

Я стала больше читать. Меня это очень радует. Это говорит о том, что у меня стали сдвигаться закостенелые привычки, например как - безвылазное сидение за компом. Раньше я буквально не знала чем себя занять, если вдруг я из него вылезала. Максимум что могла поделать - посидеть в телефоне, но это ничего по сути не меняло.

Но к чтению я пришла не сразу. Сначала мне предстояло понять, что именно мне мешает.

1) Неудобство места. Очень часто мы не можем что-то начать делать, просто потому, что чтобы это действие начать, нужно переделать еще кучу дел (переложить вещи со стола, протереть пыль, или уйти в другое место, которое тоже требовало "приготовления". Моим камнем предкновения было - отсутствие лампы в месте где мне было бы удобно читать, а именно рядом с диваном (по совместительству моей кроватью). Конечно, можно было бы читать и за письменным столом, но там же стоял и компьютер, который перетягивал на себя внимание. Возвращаясь к месту. Диван был удобен в плане положения для чтения, но там было темно. Так что небольшая лампа решила мою проблему. В последствии я нашла еще много плюшек подушек в выбранном мной месте, что создавало особую положительную атмосферу чтения.
2) Устранение помех. Как раз смена места постоянного пребывания (в пределах квартиры, а для кого-то может и за ее пределы) имеет несколько плюсов. Каждый освоенный нами уголок уже имеет определенную ассоциацию. К сожалению, стол с большим компьютером у меня ассоциировался с играми либо с ютубчиком, поэтому он навевал путы прокрастинации любого дела, за которое хотела взяться. Для меня стало решением, выключать его, пока за ним не сижу (чтобы не было соблазна в перерывчике залезть на два часа пять минут в вк или тот же ютуб). Когда я пользовалась только небольшим ноутбуком до появления пк, само место было более трансформабельным. Я могла просто убрать его со стола и заниматься чем-то не отвлекаясь. Плюс сам стол был свободен. Сейчас пк занимает очень много места (стол изначально не предполагал его наличие) и очень сокращает количество "удобного" пространства. Ну да ладно. Про стол и пк, возможно, напишу отдельно.

Помимо устранения неудобств, мешающих смене привычки, мне было полезным найти и положительные аспекты в приобретении новой.

1)Приятное время провождения. Даже если я садилась в то уютное место-для-чтения и не читала, мне было приятно там находиться и я просто наслаждалась обстановкой. Это имеет при себе плюс - тебе хочется туда возвращаться. Но так как место изначально заточено под чтение, там не особо удобно заниматься чем-то другим. Например, для залипания в те же сериалы - я скорее предпочту большой экран и стол чтобы что-нибудь жрать без остановки хомячить во время просмотра, в то время как на диване не удобно что-то ставить чтобы есть. Максимум что я могу поставить рядом - это чай или какао.
2) Движение к мечте. Когда я сажусь туда, обкладываюсь подушками, и укрываюсь периной (максимальный уют), я больше думаю о том, какой на самом деле стиль жизни хотела бы иметь. Какой хотела бы дом. И мне приятно думать, что вот это вот маленькое гнездышко свитое для себя, это уже первый шаг на пути к моей мечте. Мечте в которой, я не трачу время на ерунду, больше читаю, и окружена красивым пространством, которое меняю сама как захочу. Само по себе чтение для меня - атрибут этой мечты, так что это тоже меня мотивирует. Нельзя забывать мечты. Их нужно холить и лелеять.
3) Прогресс. Если ты сделал хоть что-то что приведет к тебя новой положительной привычке - это уже прогресс. Даже если ты еще не начал непосредственно читать, но хотя бы понял, что тебе мешает - это уже прогресс. Если ты поставил лампу, для фоссилизации и начала чтения - это тоже прогресс. Любой шаг на встречу привычке прогресс! И его нужно отмечать! Не надо думать, что со словами "все! с понедельника читаю по 100 в день" ты правда начнешь это делать. Но с бОльшенй вероятностью начнешь себя ругать, за то, что ты этого не сделал. Не надо так.

И так, пройдя определенный путь к прививанию себе привычки читать, могу сказать следующее.
Я правда стала больше читать. И я стала удивляться, что книги то оказывается прочитываются! (вау!) Что даже введя это в привычку, я не "читаю весь день". Я периодически продолжаю залипать в сериалы вместо чтения, но уже делаю это осознанно, потому что знаю, что начать читать мне ничего не стоит, и сейчас я делаю то что делаю, потому что хочу, а не потому что "лениво идти читать" (подразумевая кучу неудобств на пути).

Когда я в первый раз читала эту книгу, она мне ну никак не заходила, не нравилась, вызывала отвращение, неприятный осадок. Но я вновь и вновь начинала заново, потому что бросала, наверное, раз пять.
Теперь, когда я уже заранее знаю, насколько эта книга охуенная, я не могу насытиться ею, мне хочется каждую страницу перечитывать десятки раз.
Это вообще как, норм?