homewhereibelong
50 pytań do czytelnika: Dzień 1


Хочу якимось чином мотивувати себе… хоча б на щось. Тому почну щось типу марафону книжкових питань. Буде що писати, буде про що подумати… Яке-не-яке заняття, окрім нескінченного читання та лупання в соціальні мережі.

1. Тверда чи м’яка обкладинка?
Будь-яка. В мене взагалі немає ніяких "забобонів" щодо обкладинки з того моменту, як приїхала у Польщу. Так би мовити, зрозуміла всю красу та функціональність м'якої обкладинки.

2. Суперобкладинка надягнута чи знята?
В процесі читання завжди знімаю, бо вона мені заважає. Але після того – знову надягаю, навіть якщо просто лишаю біля ліжка чи на столі.
Хоча якщо є вибір, то куплю книгу без суперобкладинки. Тут розуміння нахіба воно треба так і не з'явилось.

3. Букіністика чи нові видання?
Тут на першому місці однозначно нові видання. Я не те щоб поціновувачка букіністики. Але якщо немає жодних опцій, то можна походити букіністичними магазинами.

4. Електронні книги - так чи ні?
Електронним книгам не «так», а «ТАК». Я підписуюсь на різноманітні сервіси, купую електронні книжки в магазинах і взагалі дуже сильно популяризую саме таке читання. Окрім однозначної екологічної переваги воно має ще один класний плюс – тобі немає потреби везти з собою тяжкі коробки. В умовах війни це виявилось не аби якою перевагою.
Так, я евакуювалась з трьома книгами за плечима. Хотіла брати більше, та це викликало справжній скандал.
Тому мобільність – це не розкіш, це дійсно хороший підхід до читання.

5. Аудіокниги - так чи ні?
Слухати аудіокнижки я почала роки два назад. Тоді ще російською, маючи підписку на MyBook. Не могла без цього ні ходити в душ, ні мити посуд, ні готувати.
Остання аудіокнига російською була в моїх навушниках у березні. Пару днів тому я все-таки вирішила спробувати аудіокнигу українською. Встановила абук і почала з безкоштовної, аби зрозуміти, чи зможу так само добре "співпрацювати" з контекстом, чи буде так само зручно. Тим паче художні книжки я частіше все ж читала, а не слухала.
Зараз ми з Собакою Баскервілів обережно занурюємось в історію Шерлока Холмса, з якою я знайома, як не соромно визнавати, тільки через серіали та попкультуру. Поки що все більш-менш(завдяки неймовірному начитуванню від Сергія Бойка).
beelzebul
рада вернуться домой. помыться в своём крутом душе, полежать на своём мягком ортопедическом матрасе, затискать котов, богомолов, обнять своих тупых друзей.
я уже обросла планами на неделю. пока это только алкоголизм и футбол. мой лучший друг, пока меня не было, записался в любительскую футбольную команду. он основной вратарь. команда играет просто кошмарно, я смотрела трансляцию в абхазии - проиграли 6:2. в воскресенье у него ещё один матч, я мечтаю туда попасть.
и ещё очень хочется посидеть в какой-нибудь кафешке со своей новой книжкой про йохана кройфа, перестирать всю одежду, сходить на пару тусовок в нашем баре, выбрать подарок на др для лучшей подруги, увидеть сестру, слепить тарелочку из глины и лечь вечером посмотреть какой-нибудь старый футбольный матч с чашечкой чая. вернуться к своей привычной летней жизни, но с новыми силами.
0
swamprunner7

Rammstein - Zeig Dich

swamprunner7
kresnik
homewhereibelong
Jaka może być przyszłość?
Цього року у мене не виходить читати нонфікшн, ніяк не лізе. Торік у мене було прочитано доволі багато такої літератури, як на тему сценаристики й фемінізму, так і якісь більш узагальнені. З художніми тільки ніяк не складалось.
2022 же навпаки став для мене роком художніх книжок.
Таке відчуття, ніби читати щось інше просто не має сенсу. Для чого всі ті мрії, коли твоє життя може зламатись за якісь кілька годин, зруйнується вщент і тобі знову доведеться вчитися жити це життя заново.

Питання в тому, яким може бути майбутнє і чи варто витрачати час на ці всі книжки, на знання, які так тісно пов'язані з мовою. Як показало життя – треба мати якісь навички, що не пов'язані з мовою. Але в мене таких немає. І книжок на подібні теми теж немає.
Тому з головою поринаю в чуже життя, живлюсь історіями інших, нехай і вигаданих, людей та уникаю думок про реальність, про майбутнє, про те, що половина прожитого мною життя просто втратила свій сенс…
random
reflechir

я, кожного разу коли читаю новини про вибухи в Україні

0
beelzebul
пишу пост из поезда, ощущая какое-то обрывочное счастье. поезда напоминают мне о детстве. мы много ездили на них с родителями, когда я была маленькая. мой папа всю юность провёл в спальном мешке, обожал походную романтику и чувствовал себя ужасно, если летом мы уезжали куда-то жить в палатках. до сих пор удивляюсь тому, что моя богемная мама, которая дружила с балеринами и изучала постмодерн, соглашалась на такие приключения. но это было относительно весело. я мало что помню, конечно. помню, что мы видели дельфинов и лису, а ещё кабана и очень много ёжиков. и я помню фонарики, которые нужно крутить очень быстро, чтобы свет зажегся. и, конечно, то незабываемое чувство, когда тебе 5 лет, наступает ночь, ты лежишь на пенке, родители ставят палатку. а ты просто смотришь на небо, и оно огромное-огромное - все в звёздах. сейчас это все кажется какой-то другой жизнью. невозможной. чужой.
иногда люди, взрослея, становятся похожи на своих родителей. и сейчас, заваривая кофе в стеклянном стакане с (!) подстаканником, я чувствуют себя своей мамой, которая обычно впадает в невозможный восторг из-за всяких мелочей. вот и я впадаю. радуюсь светильникам над кушетками, сломанной шторе, проплывающим за оком полям. а стоя на двадцатиминутной стоянке в воронеже, подкуривая сигарету и покупая мороженое за 200 рублей, я ощущаю полное спокойствие и тихий безграничный восторг.
если говорить про сам отпуск… это было смешно и кошмарно, но очень хорошо. мы не прожили ни одного спокойного дня, постоянно попадали в различные курьёзные ситуации.
тезисно: мы чуть не опоздали на самый первый автобус, потому что я пила кофе; прожили удивительный счастливый день в ростове, где с нами познакомились подводники, которые предложили прямо завтра отравиться на машине в грузию; в поезде до туапсе сломался туалет, а единственный путь к спасению всего вагона был под моим купе. и мужики поднимали кушетки и развинчивали всю канализацию, в процессе один из них поранился и залил кровью весь пол; я обгорела в первые 10 минут на пляже; мы пьянствовали в туапсе; ехали на ласточке по красивой дороге между адлером и сочи; остались бомжами в сочи, экстренно за 3 минуты нашли жильё и компанию на вечер; ели хинкали; жили в какой-то абхазской деревне; в первый день мы до ночи пили пиво на пляже, смотрели на звёзды и болтали, а потом 2 часа искали дорогу до нашего дома, были облаяны всеми абхазскими псами, соседям наших хозяев пришлось нас спасать и за ручку вести домой; наши вещи чуть не смыло в море; мой друг чуть не утонул в горной реке (это пиздец история, я потом напишу тут); мы 2 часа под ливнем добирались до дома по скалам; я отравилась бутылочным вином и заблевала нахуй всю абхазию; нас затопило в маршрутке, мы не могли выйти оттуда, потому что за час, что сидели в ней - улица превратилась в реку; абхаз водитель подплыл к маршрутке на жигулях, а потом влезал через окно с сигаретой в зубах и в дикий ливень гнал эту тарантайку в горы; мы тусили в каком-то адском абхазском клубе, где пожилой абзах в живую пел песни артура пирожкова; опять потерялись по пути домой и час шли по железнодорожным путям; провели ночь на сочинском пляже, курили кальян, слушали все песни мияги и болтали, а потом начался ливень и нас залило к хуям. и вот сегодня в 6 утра отчалили в москву. домой хочется
0
random
random
Miaoo
В моём доме будут жить чужие люди.
Глава посёлка написала с просьбой, что нужно расселить людей из соседней громады, иначе обстановка у них стремительно становится хуже, а обращается к нам, потому что больше домов хотя бы с целой крышей в округе не осталось.
Сама необходимость принимать подобное решение - это пи*дец. Я, наверное, даже никогда не увижу этих людей, а они будут спать на моей кровати, пользоваться моей посудой, разглядывать мои вещи. Надеюсь на их порядочность и благоразумие, ведь я очень хочу вернуться домой.
Конечно, мы не могли отказать, сейчас не то время. "Посчастливилось" всё ещё иметь дом с целой крышей, так пусть это будет наш вклад в Победу.
4
observer

Життя переможе смерть

3
swamprunner7

Rammstein - Dicke Titten

swamprunner7