Как много поменялось в моей жизни с того времени, как я была тут последний раз. Удивительно, что я вспоминала про Саммер только тогда, когда мне было больно, одиноко, когда не с кем было поговорить.
А сейчас я тут, я счастлива и не верю, что дошла до этого уровня, но обо всем по-порядку.
Я попробую в своих историях рассказать почти два последних года, пытаясь ничего не утаить и не забыть.
Мне нужно это самой, чтобы не забывать лучшие моменты и те, которые позволили стать мне эмоционально взрослой.

Я захотела приготовить котлеты.
Кто я.

После 4 лет жизни на доставке радоваться собственному борщу и искать подходящий фарш…

Почему плохо о себе думать легче, чем думать хорошо?

ощущение, что мир катится в пропасть
с каждым годом, месяцем и днём оно все сильней и устойчивей

и что же делаю я?
я делаю вид, что этого мира не существует
чистой воды эскапизм

синій вир понесе вдалину мої марні надії
мою марну нудьгу, марні мрії і марну любов
можна вічно любити те море і гори чужії
та лиш вдома з тобою жива в моїм тілі кров

відвернути увагу на жовті лимони Ґенуйського саду
забуватись в Турині, п'ючи італійське вино
посміхатися чайкам, знаходити в Альпах розраду,
намагатись за ними побачити твоє вікно

по-дурному так. хіба ж весь цей сон - це є наше життя?
з його блудною ласкою і оманливим кроком подій
я гублюся, неначе в високій траві п'ятирічне дитя
я іду по хиткому піску, і лиш віра землі твердій,

що попереду, мене тримає.
на плаву.
тільки плавати я не умію
обіцяй лиш почути своє ім'я, коли я позву
я тобі обіцяю, що я тобі дуже зрадію