ну шо ж
звільнилась і купила квиток в один кінець, до від'їзду 2 тижні

пам'ятаю як 5 років тому була в трошки схожій ситуації, коли псіханула, кинула своє минуле життя і з мінімум грошей без роботи і житла поїхала в Київ

але Київ то одне, там вже все було знайомо, можна було зупинитися у друзів, і по суті, я тоді з легкістю повернулась на стару роботу, по факту, я просто повернулась в Україну

а тепер все буде зовсім по інакшому
в сто разів складніше
тупо прижок у безодню, але це те, чого мені хочеться
сподіваюсь не те, чого я завжди буду прагнути

Майк умер.
Группа Кельтов распалась.
Мной воспользовались.
Год неплохо так начался, м?

Пытаюсь продвигать свой бренд, прям изо всех сил пытаюсь. Столько идей, столько возможностей, которые Я.НЕ.ХОЧУ.УПУСКАТЬ.! И снова старая песня, как заевший патефон — ну чо ты фигнёй маешься?; тебе нужна Стабильная Работа!; ты тратишь свои деньги и силы в пустую; да, классная вещь, но НИКТО У ТЕБЯ ЭТО НЕ КУПИТ…. Ааааааааа!!!!!….

Даже вот сейчас — разговаривала с мужем по телефону, пока нахожусь в командировке, мол вот, я сделала маску дракона из кожи, думаю доработать его до костюма, а лучше два и чтоб мы вместе пошли вечером по центру в этих костюмах, раздавая мои визитки, ну? Хорошая реклама? Люди обратят на нас внимание, может кто то захочет сфоткаться. Я расскажу о себе большому количеству разных людей! И какую поддержку я получаю в ответ? Ну, такое, мне кажется это так себе будет выглядеть, зачем мается фигней.
Баааааа…!!! Хочется орать, рвать и метать…

Видимо, в очередной раз надо бы убедится, что НикомуНельзяДоверять. Можно положится только на себя.
Ну и пусть, даже если не выгорит эта идея, я ведь хотя бы попробовала, так ведь..??

Алекс озабочен только темой денег. Все, абсолютно все наши разговоры заканчиваются тем, что столько и столько надо зарабатывать, чтобы столько могли откладывать в кубышку а потом через лет десять купить квартиру, без мам, без пап и без кредитов. И я не приукрашиваю, Абсолютно все разговоры. Ну либо мы завтра выиграем в лотерею. Сколько бы раз я ему об этом не говорила, меня как будто не слышат. И это меня очень сильно ранит. Плевать я могла на мнение чужих людей! Но мой муж, моя семья, которую я сама себе выбрала, катится куда то к чертям.
Потому что для меня будет лучше шить костюмы из ткани для ролевиков и анимешников, продавая их в один момент и за дорого, чем креативить с кожей, создавая каждый раз новые формы сумок, делать аппликации или маски. Хотя я вообще ни разу не швея и никогда на неё не училась. Я училась работать с мехом и кожей и второе мне более чем привлекательно.

4 месяца осталось до окончания контракта, я должна успеть подготовить свой первый каталог для презентации себя миру.

Одна, все одна должна тащить на себе.
Если не я, то кто?

В прошлом году мой отпуск был 56 дней
В этом - 28
В следующем будет (будет же?) аж целых 10 дней. Это какой-то чисто азиатский прикол по ходу, НЕ ОТДЫХАТЬ. И 8.5 часовой рабочий день. Нахуя, а главное зачем?

Жду, надеюсь, готовлюсь. Очень хочу уже поскорее оказаться вне России, это королевство кривых зеркал и двойных стандартов, которым я, кстати, тоже подвержен, меня утомило

свеееет

тут довольно хуёво йобнули энергетику харькова, спустя два дня саммер снова жив

а русня идёт нахуй, гореть вам до конца жизни в собственном соку

Тут буде або позитивне, або цікаве. Для мене.

Привіт, читачі. Привіт, summer- breath! Привіт, мамо 😂!

Дякую всім за можливість 🤗!

До речі, я- Марунько!

Є всі шанси, що я залишилась без партнера. П'ять з половиною років стосунків горять останні пів року, чи тліють… Чи що вони там роблять я не знаю.
Навіть не можу слова зібрати до купи. Просто фонове відчуття, що я просто заміна торби, яку тягнути важко, а викинути не хочеться. Зрозуміло, що це тільки в моїй голові та й всіма можливостями буду шукати тому підтвердження.
Наприклад, те, що він так і не перепросив, що в черговий раз обрав пограти з друзями, а не подзвонити мені. Те, що вів діалог піздос як, двічі кидав трубку та вимкнув мобільний. Те, що зайшов в телеграм, після того, як кинула посилання на психологів, але навіть не зайшов в листування. Те, що не відповів, коли я вирішила переступити себе та передзвонити.
Для нього такі речі нічого не значать, для мене вони значать все. Він не почує цього та буде вважати, що то дурня, а я — розуміти, що мої почуття знецінюють.
У мене немає інструментів, як спонукати його дзвонити мені частіше та спілкуватись, у нього — бажання того робити.
І все це можливо відбувається тільки в моїй голові, а він все це бачить абсолютно інакше. Але у мене немає змогли донести свої думки. Останні пів року я не впізнаю свої стосунки та з кожним днем стає все гірше. І краще, судячи з усього, вже не буде.

Вже всі знають про хлопців з Івано-Франківська, що накачували дівчат алкоголем й наркотиками, після чого знімали відео та ґвалтували.
Здавалось би, в цій ситуації всі розуміють, хто тут винуватець (спойлер: не жертва, незалежно від її дій), але чимало коментарів під постами на цю тему, виглядають так, ніби люди відірвані нахуй від реальності. І звучать вони самавинна.

Чому?

По-перше, звинувачення жертви — це про відчуття власної безпеки.
Світ справедливий, треба поводитись добре й з тобою не станеться нічого поганого; вони самі накликали на себе біду, а я хороша й зі мною так не буде.
Це когнітивне упередження, яке покликано захищати нашу психіку, мовляв, грай за певними правилами й все буде добре.
Погані новини: світ так не працює. В ньому немає справедливості та правил, що гарантують недоторканість.

По-друге, виправдання власних вчинків. Це не я роблю погано, не я ґвалтівник або співучасник, це вони погані й неправильні. Здорова людина за замовчуванням не вважає себе монстром, знаходячи собі виправдання, нюанси й "лазівки".

Підліткою я мала різний досвід компаній. Це не завжди були тільки класні й адекватні люди. Серед моїх приятелів були наркомани (та ще й багацько), просто відбиті неадеквати, діти багатих батьків… Коротше, різні кадри.
Бувало так, що ми завалювались в гості до когось й там збирались люди під впливом або просто незнайомі сильно старші хлопці.
Якщо відверто, то ніщо не заважало їм підсипати нам щось в їжу чи напій, або застосувати силу. Це були наші 15 років, коли хотілось бути крутими й мати відношення до всіляких творчих фриків.

Чи ми відстрілювали рівень небезпеки таких "вписок"?
У мене не було страху, тільки максималізм й впевненість, що зі мною нічого страшного не станеться. В такому віці взагалі ще немає відчуття власної смертності й розуміння, що знайомі люди — далеко не гарант безпеки. Тим паче коли вони угашені.

Я чи мої подруги цілком могли стати жертвами подібного. Нам пощастило. А цим дівчатам — ні.

Недоторканість людини, незалежно від поведінки, одягу чи стану, це базове право, прописане Стамбульською конвенцією. Жоден не може ґвалтувати жінку, навіть якщо вона гола й п'яна, проституйована чи виставляє фото на онліфанс. Недоторканість тіла гарантована будь-якій людині.

Сподіваюсь, ці виродки отримають максимальний строк та стануть прикладом для їхніх прихильників та підписників, що за такі дії прилетить кожному.
Але, на жаль, не вірю, що наші самавинна кудись переведуться чи щось зрозуміють. Бо довбойобів в цьому світі більше. Шкода.

Вітайте вчергове безробітну людину. Це вже третя моя робота в Польщі. Якщо робити для себе певний топ, то вийде щось схоже на:
3. Bonprix
Абсолютне собаче лайно, де ти маєш мати швидкість грьобаного автомата, щоб робити план. Текучка там неймовірна, а сама робота до блювоти одноманітна.
Протрималась місяць й радісно дізналась, що не подовжують умову.
2. Compin Polska
Завод, де працюю зараз. Непогане, немає мінімальних норм конкретно на моєму робочому місці. Та й сама робота не надто складна та не така монотонна, як складання ганчірок на Бонпрікс.
Але йобаний графік. Я прийшла на дві зміни 5\2 по 8 годин. Ідеальний варіант для мене. Буквально за тиждень чи щось біля того змінили на три зміни по 8 годин 5\2. Додалась нічна зміна, що виносило мене з життя, з відносно адекватного морального стану та зі спілкування з малим. З початку року вони вирішили зробити ще гірше: 12 годин, 3\3. Три зміни в день (6:00-18:00), три вихідних, три в нічну (18:00-6:00) й три вихідних.
Три нічні підряд по 12 годин я просто не вивозила ніяк. Ще й малий часто сам вдома сидіти мав, бо мама теж працює по змінах.
Зате umowa o prace.
1. Z pieca rodem
Пекарня-кондитерська, де працювала на касі вже через тиждень після евакуації в Польщу. Щоправда, працювати в суботу не те щоб мене надто тішило, але всього 8 годин, максимально немонотонна робота й можливість пожувати якісь смаколики.
З мінусів - umowa zlecenia, що означає жодних виплат за лікарняні та неможливість брати оплачувані вихідні.

Тепер буду шукати нові варіанти та поповнювати свій перелік робіт, які спробувала. Досвід такий досвід.

Плюсы моей новой работы: она есть, она крутая, а главный офис вообще обоссаться кипятком, я не знаю, у кого в стране ещё настолько крутые и красивые офисы, но мне кажется, это что-то на уровне айти гигантов
Минусы: через год компания полностью уходит из России, за что стоит благодарить одного плешивого геополитического гения

Мне сегодня супер грустно было от того, что я не живу в какой-нибудь стране без имперских амбиций, где можно просто спокойно прожить жизнь особо не отсвечивая и никому не мешая и не делая зла

Через тиждень кінець місяця, а я й досі не доколупала першу книгу цього року. Постійно немає то часу (кляті нічні зміни й клятий графік в цілому), то сил, то просто умовний Ютуб чи Інстаграм відкривається швидше.
Здужала всього 35%, тож залишилось читати ще близько восьми годин, якщо вірити Rork.ua. Причому не сказати, що мені ледь йде тому, що не подобається. Як тільки роблю той самий "перший крок" і починаю читати - прекрасно, поїхали.
Все ще не дійшла до зав'язки головного конфлікту, але, судячи зі стрімкого загострення пристрастей, пружина ось-ось вистрілить чимось цікавим.
Не дивлячись на те, що хокей взагалі не моя тема, як і будь-який спорт, Бакман все ще пише достатньо легко й невимушено, аби їхати текстом на великій швидкості та знаходити для себе нові сенси. Так, ця книга точно для мене не ввійде в десятку найкращих або навіть топ 3 автора, але щось в ній є. Історія про шалене кохання, мрію і біль. І все це стосовно справи всього життя. Справи, що об'єднує й тримає ціле місто.

Моя колега сказала що нещодавно ходила до гадалки і заплатила їй за сеанс 1300 грн… навіть не знаю як на це реагувати
Виявилось що вона ходить до неї кожні 5 років (це був 3 раз)
Так от, нагадала вона їй що війна буде ще пару років і що у кінці росія скине ядерну бомбу на донбас шоб "не достався же він нікому" і спортити родючу землю

дуже цікаві передбачування, але я слава богу в цю хуйню не вірю

тим не менш, все рівно неприємний осадочок лишився… нашо таке взагалі говорити?