pirazok
Итак. Игра: впихнуть полугодовалую учебную программу в две недели!
Вызов принят, епта.
2
Raydo
2
parathursday
вот смотрю всех этих уверенных в себе людей, вокруг которых всегда много радости, одобрения окружающих, улыбок, восхищения, и я безумно им завидую. как же обрести эту уверенность?
мне кажется, я никогда не смогу быть такой как они. я всегда стесняюсь танцевать на публике, потому что недовольна своим телом, стесняюсь смеяться во весь рот, потому что мои зубы и улыбка далеко не идеальные, стесняюсь петь, стесняюсь рассказывать о себе, потому что боюсь людского осуждения. не хочу выглядеть глупо, хотя на деле понимаю, что все не так уж и плохо со мной, как я описываю. просто не могу это перебороть.
перед своими друзьями все это делать намного проще, но ведь не все люди, которые меня окружают - мои друзья.
5
perfectmoon

Free your soul, you know how

2
Pax
Ну почему я такая наивная глупая дура
Почему я верю каждому, кто хоть раз мне улыбнется
Почему я готова отдать все свое ради этого человека, а мне взамен предательства и подножки

Этой зимой я говорила, что никогда не перестану верить в людей, в то, что не все еще сгнили и готовы наступать на горло любому на своем пути.
Беру свои слова обратно. Слишком много разочарований со мной случилось за эти три месяца. +1 к моей жесткости, безразличию и отстраненности. Люди слишком большие уроды и лицемеры.
Frecklesmile
Райдо, это тебе)

"Мне сейчас хотелось одного - чтобы этот мерзавец все-таки убил меня, если уж поймал, и чтобы смерть оказалась хоть немного похожа на сон. Потому что если не похожа, тогда вообще непонятно, зачем я родился и зачем все, если даже мертвому человеку нельзя поспать хоть немного".
kresnik
Raydo

Крылья.

Если фанаты "Наутилус Помпилиус" не закидали помидорами - значит норм)

lilmeowmeow

И, кстати, да прибудет с вами сила сегодня.

2
valerie

тот момент, когда любимый исполнитель твоей "молодости" теперь поёт какую-то хрень, но ты по привычке продолжаешь его слушать и любить

12
itsmepolly
How To Return The Person You Love So Much.
I have a good plan How To Return The Person You Love So Much.
I know every girl or even boy asked that question to google or their friends, but never found the answer? It's close me.

Feeling myself like Clover from "Totally Spies".

To your attention 4 items how to establish a contact with the person you had troubles/problems because of the personal topics.

1. I thought a lot about "do i really need this person in my life?" Sometimes I said yes, sometimes no; read fortune on flowers; made the tables with pluses and minuses of Him. I recognized: there was nothing comparing with life and the heart's wishes. I deceided I can't live anymore with such thoughts, the right thing is to clarify the situation I stuck for 1,5 year.

2. So what? Try to make friends who know YOUR's sweetheart.
//I did the same. Now I have a short introduction about Him. I know his new hobbies, where he always goes on Wednesday at what time. I have THE POSSIBILITY to meet with Him//

3. It is so important not to miss this possibility. Do your best in that sphere: you can mind anything how to build a conversation or meet.

4. The fourth item isn't an item/It is my fear: he will pass by me without noticing special.

But you should know. Everything is in Your own hands. Wish you keep your head up, keep your heart strong, keep your mind set.

And as always. I'm really hoping it was interesting for you or helpful! The result I'll tell you later.

yours Polly,xx
6
itsmepolly
How to make friends with the teacher of English at school?
2
Sabir

Настроение соответствует погоде.

4
xiaojie
-Макітру вже можна забирати? - запитала мама.
-Так, можна. Тільки не бери за ручку, а бери з-під низу. Бо ще відламається і макітра розіб'ється, вона вже стара. Богдан, скільки їй років, ми рахували?
-Сто два, бабусю - доноситься голос брата з іншої кімнати.
-Сто два??? Та ви певно жартуєте! Ба, ну от як ти можеш знати? Вона ж виходить старша за тебе - не можу повірити я.
-Ну дивися: мій батько народився в 1909 році, макітру купили в 1914, коли йому було 5, зараз 2016. А тепер рахуй. Які ж тут жарти?
Я на мить навіть припинила прикрашати паски тістом, стала з відкритим ротом і просто повірити не могла, що щойно діставала тісто із такої древньої "сімейної реліквії".
А бабуся тим часом продовжує:
-А ще ж яка в неї історія покупки! Батько мені колись розповідав, а йому його мати. Отож, було це 1914 року. Батькова мати сходила на ярмарку з чоловіком та й купили вже цю макітру. А на наступний день посходилися різні баби до батькової матері в гості та й запитують: "Маріє, а за скільки ти таку гарну макітру на ярмаркові придбала? Така вже вона добротна!". "За 5 копійок придбала" - відповіла батькова мати сидячи на ослоні, та тримаючи в пелені мого 5-річного батька. А батько з пелени в цей час: "Мамо, дай цицьку!" Сміху була повна хата.
-В 5 років цицьку? Оце лол!
-А що ти думала, тоді дітей довго грудьми годували. Це ж зовсім інші часи.
Коли ми впоралися з пасками й залишили їх у формах, щоб зійшло тісто перед випіканням, настав час "втерти носа" пиріжкам. Я забігла в кухню після нашого міні-відпочинку й запитала бабусю, чи зійшло вже тісто для пиріжків.
-Ой Таню! Зійшло, ще й очі вилупило.
-Які ще очі, ба?
-Звичайні очі. Моя мати колись історію розповідала. Замісила жінка тісто та й поставила його на теплий комин щоб сходило. А маленьке кошеня лазило по печі та й впало в тісто. Послала мати свого маленького сина на піч перевірити тісто, та й питає чи зійшло воно. А син побачив, що там кошеня і кричить з печі: "Ой мамо, зійшло ще й очі вилупило". Так оце і в нас. З горем пополам зійшло, а що з нього вийде - хто знає.
Я слухала все це і просто чекала, що бабуся "випалить" наступним. Пам'ятаю, що того дня, коли ми з братом валялися на ліжку, травили різні жарти й сміялися, бабуся прийшла, сіла біля нас й питає: "Що це ви заливаєтесь, як циган сироваткою?" Мене, звісно, понесло ще сильніше)
Така вона вже, моя бабуся - історій та приказок має на всі випадки життя. Історій, що стають частиною тебе. Історій, що єднають тебе з предками та твоїм родом, з народними звичаями та традиціями.Я була в селі, а душа моя була ніби в раю. П'ятнична лажа з ключами та 5-хвилинна відстань між твоїм будинком і вокзалом роблять приємні речі ближчими. Справжні друзі пізнаються в біді, але родинні цінності завжди на першому місці. Цікаво, чи зімкнеться колись великоднє коло навколо нашої сільської церкви?
2
Sabir
СТАЛКЕР.
Посмотрел сюжет от Логвинова про то, как команда разработчиков Сталкера ездили в зону. Такие приятные и волнующие воспоминания сразу нахлынули, как видеоигра открыло для меня нечто новое. Досадно, что сейчас все меньше подобных проектов в игровой индустрии. Это была, хоть и с кучей недостатков, культовая игра.
2